Знаєш, я - пекуча, наче крига,
   Знаєш, я - таємна, наче книга,
   Я тобі чужа, і я веду війну…
   Правил там немає, де живу я,
   Як мисливець здобич я полюю,
   Ти мені для чого? Я не збагну…
   
   А я - дівчина-воля,
   За собою долю кличу свою,
   А я дівчина-воїн,
   Я не знаю болю, навіть жалю,
   А я неба водою,
   Вмию вроду мою - тугу мою.
   А я дівчина-зброя,
   Си не бою ні снігів, ні вогню.
   
   Може я візьму і не поверну,
   Може закохаюсь і напевно,
   Я тобі - не друг, та і не ворог - я.
   Сила у кохання - більша волі,
   Воля - це єдина моя зброя,
   Не віддам нікому волю і своє ім'я.
   
   А я - дівчина-воля,
   За собою долю кличу свою,
   А я дівчина-воїн,
   Я не знаю болю, навіть жалю,
   А я неба водою,
   Вмию вроду мою - тугу мою.
   А я дівчина-зброя,
   Си не бою ні снігів, ні вогню.
   
   Стелиться дорога, гей-я, в далечінь,
   Де моя тривога, не питай. Най
   Я - дівчина воїн, серце моє
   У північних горах, на вершинах їх, знай
   
   А я - дівчина-воля,
   За собою долю кличу свою,
   А я дівчина-воїн,
   Я не знаю болю, навіть жалю,
   А я неба водою,
   Вмию вроду мою - тугу мою.
   А я дівчина-зброя,
   Си не бою ні снігів, ні вогню.