Рідна мати моя, ти ночей не доспала.
   І водила мене у поля край села,
   І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала
   І рушник вишиваний на щастя дала.
   
   І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала
   І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
   
   Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
   І зелені луги, й солов'їні гаї,
   І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
   І засмучені очі хороші твої.
   
   І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
   І засмучені очі хороші твої.
   
   Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
   В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.
   І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю,
   І дитинство, й розлука, і вірна любов.
   
   І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю,
   І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.